Если не Ты, то кто - Бог мой и мой Творец ?
Если не Ты, то кто - Спаситель мой и Отец ?
Если не Ты, то кто - страданья креста принял ?
Если не Ты, то кто - пред небом меня оправдал ?
Если не Ты, то кто - дыхание мне даёт ?
Если не Ты, то кто - по жизни меня ведёт ?
Если не Ты, то кто - с любовью меня прощал ?
А там где я падал без сил, кто - снова меня поднимал ?
Если не Ты, то кто - слышит молитвы мои,
Духа Святого даёт что бы хранил в пути ??
Если не Ты, то кто - Слова факел зажёг ?
Если не Ты, то кто - понять мне Его помог ?
Да! Это только Ты, Дивный Господь и Бог,
Только лишь Ты Один сделать все это мог
Хоры поют Хвалу, Славу Творцу Чудес
Кто распахнул для нас своды Святых небес.
Христос Воскрес !
Христос Воскрес !
Христос воистину Воскрес !
04.05.2005 PVL.
Комментарий автора: Только Ему, Возлюбившему нас вся Слава.
Прочитано 13954 раза. Голосов 3. Средняя оценка: 4
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Вопрос хорош а ответ еще лучще. Всё могу в укрепляющем меня Иисусе! Слава Богу! Комментарий автора: Аминь.
Светлячок
2007-02-03 05:50:30
Вот это твое лучшее (по-моему)! Запоминается: яркое, сочное даже...
Будь благословен! Комментарий автора: Благодарю за оценку, но думаю что лучшее ещё не написано.
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
