Вера Адаменко,
Россия, Москва
С юности знаю и люблю Господа, и с каждым днем - все больше и сильнее.
Без Его любви жизнь лишается красок, счастья и смысла.
Однажды встретившись с Ним, расстаться уже невозможно. сайт автора:ЖЖ-блог
Прочитано 6305 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
"И мир Божий, который превыше всякого ума, соблюдет сердца ваши и помышления ваши во Христн Иисусе"- почему-то эти слова пришли сразу на память, когда прикоснулась к твоему откровению, что сердце помнит улыбку Создателя. Радуй нас почаще. Божьих тебе благословений. Комментарий автора: А мне все время вспоминается фраза Паскаля: "В сердце у человека есть пустота, заполнить которую может только Бог".
Спасибо за теплые слова.
Богданова Наталья
2011-02-19 20:20:54
Сие замечательное творение прошу незамедлительно отнести в раздел "стихи" Комментарий автора: Отнесла.
Спасибо за бдительность :)
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
